Про книжку Михайла Наєнка “Листування – плюс…”

Вийшла друком книжка відомого літературознавця, доктора філологічних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка – Михайла Наєнка.

Анотація

Цю книжку можна б назвати й по-грецьки: «З епістолярію». У науковій літературі оперують переважно таким терміном. Але тут він недоречний, бо йти-меться лиш про один бік справи: про листи, листівки й телеграми тільки до мене. А якими були мої відповіді авторам тієї епістолярії – загубилося. Або збереглося лиш частково в їхніх адресатів.

Зважуюсь опублікувати цю частину листування тому, що нині це вже МАЙЖЕ зникаючий жанр. Телеграми ліквідовані, як клас, а листами й листів-ками на папері та в конвертах сьогодні практично ніхто не обмінюється. Лиш найстарші адресати, яким не по силах оволодіти електронною технікою. Тобто, вони не користуються компʼютерами чи сенсорними телефонами, щоб надіс-лати есемесповідомлення, а чи сповіщення, які ще називають мессенджерами.

Пристрасть до іноземних слів у наш час майже зашкалює. Немає на нас «вождя світового пролетаріату», який би застеріг: «Іноземні слова вживаємо без потреби. Вживаємо їх неправильно. До чого говорити «дефекти», якщо можна сказати «вади», і т. ін. Сьогодні вже «дефектами» нікого й не здивуєш, а от «епістоля-рієм»… Мені це слово видається не точним і незграбним. Якби йшлося про столярні роботи, то нехай би. А тут же – про обмін новинами, викладеними на аркушах паперу, тобто – в листуванні словами. Тому й «Листування…» Така назва цікава, мені здається, не тільки для автора: у ній чується голос людей (переважно письменників), яких, у багатьох випадках, вже немає серед живих. То нехай їхній голос прозвучить хоча 6 на папері.

Книжка розрахована на філологів, на бібліографів чи й на ширше коло шанувальників слова.