Шевченко-2022
Шановні колеги!
До 208-річчя від дня народження Тараса Шевченка пропонуємо статтю Ростислава Чопика “Шевченко-2022”:
Вшанування Шевченка-2014 мало бути особливим, адже двохсотліття випадає раз на століття, раз на два століття. І воно таки стало особливим, обійшовшися без помпезних концертів та академій із їх “великих слов великою силою”; уславивши Кобзаря “без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосно та правдиво, як Господа слово”i. Бо на Майдані, символом і “головним екстремістом” якого він був.
Пам’ятаємо оті постери з мускулястим Тарасом у залізнім жилеті, в береті Ше, у бандані, в кудлатім “шоломі”… Актуальні проєкції класика супроводилися рядками, пророчість яких пізнавалася аж тепер: “…Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденою, збудять…”. Через вісім літ, і знов у шевченківські дні, одним великим Майданом стала вся Україна.
Чи нам до Шевченка і його вшанування в час, коли знову, здавалось, не до вшанувань? Нагадалося часто цитоване: “…Тоді за що ми воюємо?”. Цитувати Черчіля було би банально (хоча зараз, нехай і банально, аби зносило макітру кацапові), але вшанування Шевченка — це не лише про данину поваги і пам’яти, а й про інстинкт виживання нації, особливо в лихі часи. Адже саме Шевченко заклав основу нашої модерної ідентичности, першим сказавши за що ми воюємо. І проти кого…
Ростислав Чопик
Читати повністю на сайті https://zbruc.eu/
Джерело (фото і уривок)