Спільнота філологічного факультету щиро вітає Ігоря Калинця з 85-річчям
9 липня 2024 року виповнилося 85 років від дня народження ІГОР КАЛИНЦЯ, видатного українського письменника сучасності, одного з представників «пізнього» шістдесятництва та дисидентського руху, політв’язня, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка (2010). Уродженець містечка Ходорів, що на Жидачівщині, упродовж більшої частини своєї долі живе і творить у Львові, українському мегаполісі з дивовижною творчою енергетикою, у якому не один митець відшукав джерела своєї творчості.
Ігор Калинець є одним із найбільш знакових випускників філологічного факультету Львівського університету (навчався 1956–1961 рр.), який згодом упродовж 11 років, з 1961 до арешту в 1972 р., працював у Львівському обласному державному архіві. Після арешту 1972 року за участь ув українському дисидентському (правозахисному) русі разом із дружиною, Іваном Світличним, Василем Стусом, Степаном Сапеляком та багатьма іншими однодумцями був засуджений на 6 років суворого режиму в концтаборах далекосхідного Забайкалля та 3 роки заслання. Повернувшись 1981 року до Львова, працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника; у другій половині 1980-х років був одним із співавторів і редактором самвидавного журналу «Євшан-зілля».
Відомий як автор поезії для дорослої читацької аудиторії і поезії та казкового епосу для дітей. Його поетичну творчість уже традиційно поділяють на два умовні цикли: до ув’язнення (9 збірок віршів, із яких лише перша – «Вогонь Купала» – вийшла друком 1966 р., їх автор об’єднав у підсумковій книзі «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та тексти, що постали під час відбування покарання й заслання (8 збірок, що ввійшли до книги «Невольнича муза» (Балтимор, Торонто, 1991). Значний резонанс мали й інші збірки Ігоря Калинця, зокрема «Тринадцять алогій», яка появилася друком у рік проголошення державної незалежності України, «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998) та ін.
На думку дослідників, його творчий доробок, включно з текстами для дітей (поезія та казки), прозою, есеїстикою, епістолярієм, позначений виразною й неповторною індивідуальною стилістикою, є зразком високого поетичного мислення, для якого характерні тяжіння до стилізацій, інтелектуальна витонченість, зорієнтованість на експеримент із образністю та словом, що, зрештою, дає підставу трактувати його як неординарне естетичне явище сучасної української літератури. Провідними естетичними джерелами літературних пошуків митця вважають барокову літературну традицію та творчість Б.-І. Антонича (до речі, до популяризації життя і творчості геніального поета з Лемківщини він (разом із дружиною) доклав значних зусиль: відшукав і зініціював відновлення могили поета на Янівському цвинтарі, написав біографічно-естетичну книгу «Знане і незнане про Антонича» тощо), саме тому часто його поезію трактують як явище українського необароко.
Сам митець зізнавався, що після повернення з заслання 1981 року І. Калинець як поет замовк, проте, мовляв, переорієнтував свою діяльність на популяризацію власної поезії й писання творів для дітей: ««Пан Ніхто. Довга казка» (1994), Дурні казки» (1996), «Данка і Крак. Казкова повість», «Пісеньки та віршики зі Львова» (2006). У 1994 р. в журналі «Сучасність» також надрукував повість «Молімось зорям дальнім».
Естетичні пошуки Ігоря Калинця дали значний імпульс для формування своєрідної естетичної моди й налаштованість на творчі експерименти в українській поезії межі ХХ – початку ХХІ ст.
Великий внесок у дослідження й популяризацію творчості Ігоря Калинця, разом із діаспорними відомими літературознавцями (Данило Гусар-Струк, Юрій Шерех_Шевельов, Марко Павлишин) зробили й науковці-викладачі Львівського університету – Любомир Сеник, Тарас Салига, Микола Ільницький (автор монографічного дослідження «Ключем метафори відімкнені уста… Поезія Ігоря Калинця»), Ірина Роздольська та ін. Властиво, соковита метафорика, епітети, витончена звукописна гра (подеколи на грані казкової фантазійності та дитинного наїву), розмаїті стилістико-поетичні інновації, знахідки, дивовижна слово- й мовотворчість («Козаче-Голото / безсеребрянику незлотий / пане безжурний / хочеш мати мене // мамаювати // а я кінь-скакінь / зі-сідла-не-скинь / у-біді-не-кинь // зі мною чи з ким // глянь у ліве вухо / з ледаща зухом / глянь у праве / з каправого бравим / одним духом // ось кармазини / шапка-царунка / кобза в дружини / ще й обладунок / лепський // за плечима постою / під баскою грою / заіржу як почую / чужаницю чужую // нумо оселедцю / до герцю» (вірш «Кінь»); «цвирка цівка / процвиндрила ціль / відцідився дим / тепер вона цнота-дівка / на мої гаразди // спить собі під боком / мруже сове око / ци-ить // спали самопали / в опилі в опалі / пропили жерла / славу проспали…» (із вірша «Мушкет»)) заворожують, дивують, захоплюють і запрошують усіх до нових і нових осягнень художнього Всесвіту Ігоря Калинця.
Академічна спільнота філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка зі щирою приємністю вітає Поета з ювілеєм і бажає міцного здоров’я та натхнення на нові естетичні відкриття. З роси й води!
