Загалом більшість французів дуже тепло зустрічає біженців з України, незважаючи на те, що у Франції давно є певні проблеми з мігрантами. Кожен допомагає тим, чим може: хто житлом, хто одягом, хто морально. Я у Франції вже місяць. Із самого початку війни в Парижі були мітинги на підтримку України. Тоді люди вигукували «Solidarité avec l’Ukraine» на площі Республіки, а Статуя Республіки була в жовто-блакитному вбранні. Якщо казати про локальну підтримку, то минулого тижня меркиня Сюсі-ан-Брі (місто під Парижем, де я зараз перебуваю) влаштувала зустріч, куди запросили всіх українців міста, французькі сім‘ї, що приймають біженців з Україні, а також волонтерські організації департаменту. У такий спосіб адміністрація міста вирішила показати, що вона підтримує Україну й готова допомогти нам тим, чим зможе. Сюсі-ан-Брі надає українцям можливість безкоштовно відвідувати курси з французької, у місті є пункти видачі одягу та їжі, вводяться картки з матеріальною допомогою (240€ на місяць для покупок у магазинах міста), українські діти можуть безперешкодно навчатися у французьких навчальних закладах, можна безкоштовно відвідувати заняття різних спортивних секцій. Загалом адміністрація намагається всіляко влаштувати комфортні умови перебування. Також планують організувати тиждень української культури, де мешканців міста познайомлять з українською кухнею, українським кіно тощо. Адміністрація також докладає зусиль для того, щоб найближчим часом українці, які прийняті французькими сім’ями, мали можливість жити окремо. Є французькі волонтерські організації, що їздять із гуманітарною допомогою до України, зокрема ті, що очолюють мешканці Сюсі-ан-Брі. На волонтерських засадах працюють лікарі й психологи, які готові приймати українців. І це все тільки локально.

Якщо говорити про загальну ситуацію у Франції, то офіційна допомога така: усім українцям, які вимушено покинули Україну, буде наданий статус тимчасового захисту, який ґарантує легальне перебування впродовж 6 місяців (потім цей термін можна продовжити за потреби), соціальний захист, доступ до безкоштовної медицини, щомісячну матеріальну підтримку та можливість працевлаштування на території Франції. У самому Парижі, наскільки мені відомо, ситуація з біженцями зараз ускладнена, адже саме там їх найбільше. Тому українців наполегливо просять їхати в інші міста, адже там їм зможуть надати допомогу значно швидше, ніж у столиці. У містах працюють пункти Червоного Хреста, де українцям надають першу допомогу після прибуття, зорієнтовують щодо подальших дій. За рішенням місцевої адміністрації українці можуть звертатися щодо квитків для безкоштовного проїзду в громадському транспорті (для цього достатньо показати український паспорт на касі – і вам видадуть квиток на день). Особисто я намагаюсь організовувати фінансову підтримку ЗСУ, відвідувати тематичні мітинги й зустрічі українців. Неформально допомагаю своєму чоловікові, який співпрацює з ЮНІСЕФ, щодо перекладів відео, зафільмованих в Україні під час війни.