У Львові пройшло вручення Літературної премії імені Романа Гамади
20 жовтня у Львові відбулося вручення Літературної премії імені Романа Гамади, перекладача-сходознавця, для якого справою всього життя було підняти на новий рівень здобутки Львівської школи художнього перекладу.
Цьогорічним лауреатом премії став Тарас Володимирович Лучук, номінант від видавництва «Астролябія» із книгою «Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії».
Вступне слово виголосив співголова журі, доцент кафедри філософії Українського католицького університету у Львові, поет і перекладач Богдан Завідняк. Він згадав про творчу спадщину патрона Премії, починаючи від «Шах-наме» Фірдоусі Тусі, «Гулістану» і «Бустану» Сааді Шіразі та до антології Могаммада Ауфі, сатиричних творів пересмішника з Казвіну Убейда Закані, які тепер доступні українському читачеві. Роман Гамада (1961 – 2017) був також перекладачем народної літератури: оповідок, казок, анекдотів про Муллу Насреддіна.
Українське сходознавство зазнало завчасної втрати, але вже у 2018 році відбулося перше вручення Літературної премії імені Романа Гамади, лауреатами якої стали Сергій Борщевський, перекладач з іспанської (за «Оповідки Еви Луни» Ісабель Альєнде) та Сергій Рибалкін за переклад «Подорожей Синдбада та інших арабських казок). Рік по тому премію здобула Наталя Іваничук із майстерним українським текстом шведського роману Торґні Ліндґрена «Пьольса».
Цього року традиційно виголосила слово подяки учасникам конкурсу та гостям пані Наталя Гамада, дружина сходознавця. Перекладознавець Тарас Шмігер – член журі та представник від рідного вузу Романа Гамади – оголосив спеціальну відзнаку журі за книгу-білінгву Олеся Дяка «Звуки непереможні», яка надійшла на конкурс у перекладі Марка Каганцова. Син політичного засланця, Каганцов усе життя прожив за межами України, працюючи лікарем і беручи активну участь у літературному житті краю. На жаль, за кілька днів до вручення Премії Марк Якович відійшов у засвіти, залишивши цінний доробок російською мовою: антологію творів вісімдесяти засланих, переслідуваних та репресованих поетів «Щоб промінь волі не погас», повний переклад «Інтинського зошита» Григорія Кочура, а також збірку політичної поезії Олеся Дяка. Автор був присутній на врученні премії та поділився з загалом своїми враженнями про співпрацю з покійним перекладачем.
«Марк Каганцов узяв на себе функцію популяризації української літератури в Росії, тоді як його мама виконувала свій громадянський обов’язок, засуджена разом з батьком. Вона відмовилася зректися свого чоловіка», – розповідав Олесь Дяк.
Наступним доповідачем під час урочистого вручення Літературної премії імені Романа Гамади став представник Національної спілки журналістів Петро Буджак, згадавши про перші спільні кроки у Львові, студентські знайомства з перекладачами з чеської, сербської, польської.
«Людина досягла свого рівня, тому і ця премія є особливою через ім’я Романа Гамади», – зауважив доповідач.
До спогадів про патрона Премії долучився і цьогорічний лауреат Тарас Лучук. Такі спогади й дати не стираються з пам’яті, бо саме у 1981 році відкрилися курси перської мови у Франковому університеті. Ініціатором цих занять був невтомний ентузіаст Ярема Полотнюк, а серед студентів першої невеликої групи – Роман Гамада і обидвоє братів Лучуків.
«Як Одіссей повертався на Ітаку з побратимами, не всі доплили додому, так вийшло і з цими заняттями. Роман перетворив факультатив на своє життя», – сказав Тарас Лучук.
«У всякому випадку, те, що вчора було поруч, тепер вже історія. Приємно, що родина подбала, як пам’ятати про Романа, заснувавши цю премію, до когорти лауреатів якої не соромно долучитися».
Вітальне слово на пошану лауреата мовив метр українського перекладу з класичних мов Андрій Содомора, зауваживши, що жіноча лінія української поезії від Марусі Чурай і дотепер єднає нас із Давньою Елладою. Слово, мовлене з жіночих уст, триває. У 1968 році професор Содомора захистив дисертацію по текстах лесбоски Сафо, а цього року має честь читати її твори у перекладі Тараса Лучука:
«Я вражений його скрупульозністю, яка поєднується з художнім баченням тексту. Так мають видаватися давні твори, з такими коментарями».
Після урочистості лауреат запрезентував книгу, яка принесла йому цьогорічну премію, згадавши й про своїх співавторок, поетес. Феномен жіночого письма зародився у Давній Греції в кінці 7 – на початку 6 ст. до Народження Христа. Класичний Канон поетес складався з дев’яти найвизначніших, за кількістю Аполлонових муз. У «Кодексі давньогрецької жіночої поезії» маємо подвійне канонічне число, починаючи від Сафо, жриці Артеміди, і до цариці Євдокії Августи. Канон не можна назвати антологією, адже у цій книзі наявні лише вцілілі фрагменти, які чудом збереглися у спекотних пісках. Загалом, збірка охоплює три з половиною сотні фрагментів, кожна, навіть найкоротша парафраза прокоментована у стилі наукової мініатюри.
Книга вдалася на славу, тому беззаперечно приверне увагу вибагливого читача на полицях книжкових крамниць і бібліотек – лаконічний оранжево-чорний дизайн у стилі грецької кераміки, сучасні й водночас класичні зображення поетес, графічно чітка структура тексту і коментарів не залишить байдужим нікого. Бажаємо творчих успіхів номінантові.
Надія ВИШНЕВСЬКА
https://leopolis.news/post/30694/u-lvovi-proyshlo-vruchennya-literaturno-premi-imeni-romana-gamady-foto