Відбулася Міжнародна наукова конференція: “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”

ДО ІСТОРІЇ

Міжнародної наукової конференції

«Українська філологія: школи, постаті, проблеми

(до 175-річчя від часу заснування катедри української словесности

у Львівському університеті)

Упродовж 23 – 24 листопада 2023 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася міжнародна наукова конференція «Українська філологія: школи, постаті, проблеми», присвячена 175-річчю від часу заснування катедри української словесності у Львівському університеті. Організаторами конференції виступили Катедра української літератури імені академіка Михайла Возняка, Катедра української мови імені професора Івана Ковалика, Інститут франкознавства ЛНУ імені Івана Франка і Наукове товариство імені Шевченка.

Наукове зібрання відкрив в.о. декана філологічного факультету доцент Роман Крохмальний. Учасників конференції привітали Ректор Університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник, голова Наукового товариства імені Шевченка в Україні, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Ярослава Підстригача, академік НАН України, професор Роман Кушнір, директор Інститут Івана Франка НАН України, член-кореспондент НАН України, професор Євген Нахлік, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України, Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка, професор Микола Жулинський.

Зокрема, на пленарному засіданні Микола Жулинський окреслив основні параметри інституційної тяглості і роль окремих особистостей у розвитку наукової гуманітаристики в доповіді «Бурхливо-енергійний Тарас Салига, або Щемлива нестерпність пам’яті». Стереометрично і через сучасну оптику на уже класичну для українського літературознавства суперечку Івана Франка і Лесі Українки про шляхи розвитку національної науки глянув у виступі Микола Ільницький. Михайло Наєнко в експресивній і структурованій доповіді «Академік Іван Дзюба і його шевченкіана» окреслив визначну роль шевченкознавства для осмислення феномену науковця Дзюби. Історико-літературний період часу «мовчання і діалогу» Омеляна Огоновського та Івана Франка (1875–1894) у широкому контексті стильової і світоглядної парадигми та значення першої університетської кафедри української словесності для національної самоідентифікації окреслив Володимир Микитюк у доповіді «Консерватизм versus модерна: Омелян Огоновський та Іван Франко». Зоряна Купчинська виголосила слово «Внесок учених Львівського університету в розвиток слов’янської ономастики», де панорамно і в загальноєвропейському ракурсі оглянула цю важливу ділянку мовознавства.  Особливим і несподіваним став погляд на розвиток української літератури, її стильової «повноти» у резонансній доповіді Ігоря Набитовича «У пошуках Cнарка. Український бідермаєр: просторові локації та літературні ареали». Заслужена професорка Львівського університету Богдана Криса привернула увагу філігранним дослідженням «Метафізичні проєкції українського барокового вірша: карби традиції чи традиція карбування». Органічно провадив пленарне засідання «вершинами і низинами» історії української наукової словесності Михайло Гнатюк.

Після завершення пленарного засідання робота конференції продовжилася у секціях відповідно до напрямів – «Українська філологія у Львівському університеті: історія в датах і постатях», «Середньовічна, ранньомодерна та класична українська література», «Українська література ХХ – ХХІ століття у постанні та силовому полі інтерпретацій», «Актуальні напрями дослідження української мови в синхронії та діахронії», «Франкознавчі студії», «Українське літературознавство: проблематика, методика, методологія, концепти», «Фольклористичні студії», «Українська література і театр: на перехрестях часу і простору». Вісім секцій працювали у змішаному режимі в четвер 23 листопада, ще п’ять секцій продовжили роботу в п’ятницю 24 листопада.

Незважаючи на несприятливі обставини воєнного стану, більшість учасників вибрали очний «живий» формат наукового спілкування і можливість безпосередньої дискусії. На жаль, із 153-х зареєстрованих безпосередню участь у конференції взяло 103 особи. 79 учасників виступили із доповідями наживо, а 24 – в онлайн-форматі. «Географія» представництва доволі широка: 97 науковців представляли Україну (Київ 8, Донецьк / Вінниця 3, Дрогобич 2, Луцьк 2, Рівне 1, Острог 1, Ужгород 1, Одеса 1, Харків 1, решта 78 – Львів), а також по 2 учасники із США і Польщі, та одна із  Хорватії.

Якщо ж врахувати, що в рамках святкування 175-річчя від часу заснування катедри української словесности у Львівському університеті раніше відбулась  ХХХVІІ Франківська щорічна наукова конференція 26–27 жовтня 2023 року «ДО ВЕЛИКОГО МОМЕНТУ…» (приурочена до 150-ї річниці від початку творчої діяльности Івана Франка), у якій взяло участь 55 науковців, то загальна кількість учасників склала 157 осіб. Під час попереднього наукового зібрання Інститут франкознавства провів круглий стіл «Проблеми і перспективи оцифрування творчої спадщини Івана Франка»; 23 листопада в Дзеркальній залі університету було організовано масштабну виставку наукових видань філологічного факультету за 2018-2023 роки.

Всім учасникам, які виголосили свої доповіді, безпосередньо під час конференції було видано СЕРТИФІКАТИ за участь у професійній програмі стажування (30 годин, 1 кредит ECTS), доповідачам в онлайн-форматі буде забезпечено розсилання.

Висловлюємо щиру вдячність Ректорату університету та Деканату філологічного факультету за методологічний та організаційний супровід конференції, Профспілковій організації університету (Юліанові Беку, Юлії Гриценко-Качмар) за матеріальну і моральну підтримку наукового симпозіуму. Особлива дяка завідувачам факультетських катедр, директорці Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Наталії Тихолоз, ученому секретареві конференції Тарасові Пастухові, секретареві конференції Юрію Горблянському, членам організаційного комітету викладачам катедри української літератури імені акад. Михайла Возняка Ірині Роздольській, Орисі Легкій, Назарові Федораку, Адріані Генц, голові Наукового товариства студентів філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Анастасії Салюк за активну співучасть і важку працю, аспіранткам і працівницям кафедри української літератури Христині Онішечко, Анастасії Королишин, Діані Шикор за виявлену турботу про учасників конференції.

Секція 1. «Українська філологія у Львівському університеті: історія в датах і постатях». У роботі секції було виголошено 8 доповідей із 11 запланованих. Виступили Лариса Бондар, Валерій Корнійчук, Марія Котик-Чубінська, Олег Баган, Ірина Кузьма, Ольга Сорока, Софія Булик-Верхола та Тетяна Висоцька. У засіданні не взяли участи Ярослав Гарасим, Петро Іванишин та Ольга Шелюх. Керували роботою секції Валерій Корнійчук та Олег Баган. Секретарем секції був Олександр Ковальчук, який дуже добре, кваліфіковано організував її мультимедійну частину. Усі доповіді викликали жвавий інтерес, обговорення, що переростало в дискусію. Доповіді Лариси Бондар про історію катедри української літератури часів відлиги 1958-1963 рр., Ірини Кузьми про життя і діяльність професора Івана Ковалика, Ольги Сороки про болгаристику у Львівському університеті, Тетяни Висоцької про наукові й педагогічні здобутки доцента Дмитра Гринчишина та Софії Булик-Верхоли про свого батька – відомого музикознавця Зиновія Булика – викликали щемливі спогади серед слухачів, які знали особисто видатних педагогів і науковців, які залишили нестерті сліди в історії Львівського університету. Ірина Кузьма, Ольга Сорока Софія Булик-Верхола та Тетяна Висоцька супроводжували свої розповіді цікавою презентацією з використанням мультимедійних засобів. Актуальною виявилася доповідь Марії Котик-Чубінської про подорожні нариси Омеляна Партицького, яка вкотре засвідчила про дикість, брутальність, заздрість, агресивність, зазіхання на чужі землі північних варварів. Усі доповіді відбувалися наживо, а спогади Софії Булик-Верхоли – онлайн. Керівники секцій не обмежували час доповідачів з огляду на цікаву тематику, а тому свою роботу секція завершила найпізніше.

Секція 2. «Середньовічна, ранньомодерна та класична українська література»

Перше засідання секції 2, присвячене проблемам середньовічної та ранньомодерної української літератури, відбулося під головуванням Богдани Криси, яка свою доповідь виголосила під час пленарного зібрання конференції. Відтак професорка зосередилася на модеруванні й ініціювала дискусії-обговорення кожної з трьох доповідей, які було виголошено. На жаль, із різних причин не змогли взяти участь у конференції анонсовані у програмі Зоряна Ланцута з темою про «”Повчання” Володимира Мономаха» як літературну екзегезу автора і професорка-музикознавка Наталія Сиротинська з доповіддю про прочитання львівської «Просфонеми» 1591 року в контексті поетики середньовічної гимнографії. Натомість прозвучали виступи доцентки катедри фольклористики Олени Сироїд, асистентки катедри української літератури ім. акад. М. Возняка Лілії Бомко та доцента тієї ж катедри Назара Федорака. О. Сироїд висвітлила доволі широку картину вивчення явища духовної пісні в українському літературознавстві ІІ пол. ХІХ – І пол. ХХ ст., а також акцентувала аспекти зацікавлености цією темою на межі літератури і фольклору з боку академіка Михайла Возняка. Доповідачка навела приклади кількох відкриттів ученого, які стосувалися виявлення та публікації віднайдених його зусиллями текстів доховних пісень. Л. Бомко спробувала розкрити вияви діалогічности у проповідях Йоаникія Ґалятовського. Доповідь викликала жваве обговорення, яке завершилося побажанням молодій медієвістці структурувати виявлене в казаннях Йоаникія Ґалятовського явище діалогічности і порівнево розглянути його в публікації за підсумками конференції. Н. Федорак презентував літературознавчо-медієвістичні ідеї Олександра Колесси, висловлені в його публікаціях поч. ХХ ст. на сторінках «Записок НТШ». У доповіді було наголошено, що сучасна українська літературознавча медієвістика раз у раз повертається до озвучення та спроб вирішення тих самих проблем культурно-історичного характеру та національної літературної спадщини, які доводилось актуалізувати і вирішувати деяким попереднім поколінням наших дослідників у часи загострення світоглядного, а часом – як-от сьогодні – й мілітарного протистояння України варварській московській експансії.

Друге засідання секції 2, присвячене проблематиці класичної української літератури, провадили Володимир Микитюк та Микола Легкий. Прикрою реальністю стала відсутність двох важливих заявлених доповідей (Швець Алла (Львів), Малиновський Артур (Одеса) – відрядження і проблеми із мережевим зв’язком), натомість доповіді львівських науковців Валентини Прокіп про епістолярій Олени Пчілки у несподіваному сучасному ракурсі; Ростислава Чопика про загальноєвропейський контекст національного месіянства кирило-методіїівців; синтетичний і стереометричний аналіз прози Марка Черемшини на зламі століть через літературознавчу оптику М. Легкого спричинили зацікавлену і тривалу дискусію.

Безпосередньо долучилась до обговорення у Дзеркальній залі університету науковиця із Луцька Маргарита Жуйкова, яка виголосила також свою цікаву доповідь «Агатангел Кримський та його переклади: на перехрестях України і Сходу». Онлайн виступили із оригінальними доповідями про –здавалось би – класичні теми і проблеми дослідниці із Дрогобича Галина Сабат (Оповідання Стефана Коваліва «На прічках» – перша українська «робінзонада») та Острога Янковська Жанна (Народна сміхова культура крізь призму оповідань Олекси Стороженка: дихотомія комічне / трагічне).

Секція 3. «Українська література ХХ – ХХІ століття у постанні та силовому полі інтерпретацій» відбулась у два етапи.

У четвер провадили Ірина Роздольська і Мар’яна Гірняк. Власне, присутніми на засіданні 1 секції «вдалось» таким учасникам: Роздольська І., Крупач М., Тимченко А., Райт Дж., Мітчелл Р.К., Гірняк М., Зьола М. На жаль, через проблеми із мережевим зв’язком не приєдналися Ю. Берлінська та О. Утріско. Надія Колошук планувала на другий день приєднатися, що й успішно реалізувала.

Отож, 23 листопада 2023 року на першому засіданні секції «Українська література ХХ – ХХІ століття у постанні та силовому полі інтерпретацій»  прозвучали доповіді працівників кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського університету доцента Миколи Крупача «Москва проклята» у ранніх візіях Євгена Маланюка», аспірантки Марти Зьоли «Мотиви ліричного універсуму Івана Гнатюка», професорки Ірини Роздольської «Літературна група «Митуса» (1921–1922) і галицький літературно-ідеологічний напрямок «естетиків»», доцентки кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Мар’яни Гірняк «Світ митця і митець у світі: мистецький дискурс у повісті Юрія Мушкетика «Старий у задумі»». Ішлося про реконструкцію тяглості історіософського візіонерства на основі поетичної практики Євгена Маланюка, про виміри концептів естетичного, етичного, національного у діахронії – від 1920-х років («Митуса») – і до 1960-1970-х років (І. Гнатюк, Ю. Мушкетик).

Відкриттям секції став життєтворчий феномен Ігоря Муратова, омовлений у спільній доповіді доцентки із ХНУМ ім. І. П. Котляревського Антоніни Тимченко та американських колег Джона Райта і Різ Кевіна Мітчелла через представлення поліфонічного герменевтичного прочитання поезії Муратова «У сні».

24 листопада секція продовжила роботу у змішаному режимі і було озвучено низку історико-літературних та літературно-критичних тем, які стосувалися внеску Миколи Дубаса у збереженні памʼяті про вʼязнів радянського ГУЛАГу (Надія Колошук); особливостей перекладу роману «Радіо ніч» Ю. Андруховича хорватською мовою (Дарія Павлешен); метафізичних вимірів в  українській романістиці 1990-х рр. (Тарас Пастух); біблійного мотиву Каїна та Авеля в «Казці про калинову сопілку» О. Забужко (Орися Легка); наративних стратегій «Карбонітського щоденника» В. Неборака (Наталія Філоненко); Екфразису в новелах В. Портяка (Олександра Салій); Поетики епатажу в романі О. Ульяненка «Серафима» (Лідія Король), літературного портрета Юрія Руфа (Анастасія Топорович), проблеми генерацій у збірці оповідань К. Бабкіної «Мій дід танцював краще за всіх»; традицій  та перспектив кафедри української літератури у Львівському університеті (Роман Крохмальний, Юрій Горблянський).

Робота секції визначалася живим обговоренням проблемних питань, які були закреслені у доповідях і виникали в процесі їхнього озвучення. Присутні виявили спільне розуміння того, що тексти ХХ і початку ХХІ ст. вимагають різнопланових прочитань, які спираються на здобутки герменевтики ХХ ст., а також на сучасні методологічні підходи, які стосуються біографічних, гендерних, соціологічних, естетичних вимірів літератури. Російсько-українська війна, яка триває тепер, відображається в художній літературі і стає обʼєктом літературно-критичних розвідок. Також ця війна  задає нове перепрочитання / розуміння певних образів, ситуацій та мотивів, які поставали в творах української літератури ХХ і ХХІ ст.

Секція 4. «Актуальні напрями дослідження української мови в синхронії та діахронії» мала три засідання.

Перша підсекція засідала 23 листопада у формі онлайн; головували Флорій  Бацевич та Тетяна Космеда. Практично всі доповіді виголошували із супроводом презентацій, їх жваво обговорювали: учасники секції ставили багато питань, давали слушні поради, важливі рекомендації, спонукали до подальшої роботи. Була висловлена подяка секретареві секції Л. Юрсі за надання потрібної допомоги під час трансляцій презентацій та виникнення технічних проблем. У роботі секції взяли участь 6 науковців; крім учених Львівського національного університету імені Івана Франка (докт. філол. наук, проф. Флорій Бацевич, докт. філол. наук, доц. Соломія Бук, канд. філол. наук, доц. Людмила Юрса), викладачі Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця) (докт. філол. наук, проф. Тетяна Космеда), Ужгородського національного університету (докт. філол. наук, доцент Віталія Папіш) та Волинського національного університету імені Лесі Українки (магістр Юлія Каліщук /Онищенко/), тобто 4 докт. філол. наук, 1 канд. філол. наук і 1 магістр.

Проблематика доповідей торкалася важливих теоретичних питань  сучасного мовознавства, зокрема Флорій Бацевич (Львів) презентував глибоке дослідження, що було спроєктоване на огляд розвитку нового актуального напряму – лінгвістичної девіатології: розкрито етапи становлення цього напряму саме в Україні, указано на його базові методологійні засади, метамову та широкий спектр виокремлених аспектів; наголошено, що попри добрі напрацювання учених у цій галузі мовознавства вона потребує поступу, має велику перспективу. Важливе питання української лінгвоісторіографії висвітила Віталія Папіш (Ужгород), зауваживши, що саме у Львові в другій половині ХХ ст. сформувався науковий осередок із вивчення теоретичних та прикладних питань психолінгвістики, зокрема яскравими представниками цього львівського осередка доповідачка вважає Ф. Бацевича (вивчає психологію сприйняття художнього тексту; ознаки абсурдного чи «одивленого» тексту; причини лінгвістичних девіацій; мовлення лінгвоперсон з відхиленнями від норми; психолінгвістичні проблеми міжкультурної комунікації та ін.), Т. Космеду (саме львівський період її діяльності охоплює прагнення висвітлити своєрідність комунікативної та мовної компетенції І. Франка; его-текст Тараса Шевченка в діалозі його Его й Альтер Его; особливості щоденникового дискурсу як різновиду сповіді та ін.), Н. Бутенко (заклала основи української асоціативної лексикографії), С. Мартинек (продовжила розробляти теорію української асоціативної лінгвістики, сформулювавши принципи укладання нового словника асоціативних норм). Соломія Бук виокремила для аналізу не менш важливий напрям сучасного українського мовознавства, що розробляється і в ЛНУ ім. І. Франка, – корпусну лінгвістику, зосередивши увагу на її інформаційно-семіотичному потенціалі. Тетяна Космеда (Донецьк / Вінниця) сфокусувала увагу на феномені епістолярного дискурсу Івана Франка, який досліджувала в аспекті теорії Я-лінгвістики, запропонувавши багатоаспектну його класифікацію. Молода науковиця Людмила Юрса (Львів) запропонувала доповідь у фокусі важливого лінгвістичного напряму – еколінгвістики, що має широкий діапазон проблем, однак дослідниця обрала для аналізу саме антропонімікон Волині, виокремивши важливі проблемні питання. Як довела Юлія Каліщук (Онищенко) (Луцьк), у полі зору сучасних українських мовознавців залишаються питання діалектології української мови, оскільки залишаються певні лакуни, які потребують всебічного вивчення: ідеться про діалектну метеорологійну та астрономічну лексику української мови.

Друга підсекція 23 листопада під проводом Ірини Кочан і Наталії Сокіл-Клепар відбулась у змішаному форматі в ауд. 233. Усього було задекларовано 9 доповідей, із них представлено 6. Доповідачка Л. Шевченко сповістила про бажання презентувати власну доповідь в ауд. 344.

Наживо з доповідями виступили Н. Сокіл-Клепар («Топонімні питальники: порівняльний аспект») та Н. Годованець («Прізвиська з подвійною мотивацією в бойківському говорі»). У режимі онлайн доповідали І. Кочан («Опрацювання лінгвістичного аналізу тексту на мовних катедрах ЛНУ ім. І. Франка»), Л. Асіїв («Фонетико-фонологічні та морфонологічні студії на катедрі  української мови Львівського університету»), Г. Кутня (Синтаксична тематика праць Івана Петличного) та О. Войтович («Львівський осередок дослідження термінології: історія і сучасність»).

Основний акцент більшости доповідей був на історичному й сучасному доробку викладачів катедри української мови. Доповіді були цікавими, викликали жваве обговорення та дискусії у слухачів.

Третє засідання секції «Актуальні напрямки дослідження української мови в синхронії та діахронії» (керівники Зоряна Мацюк та Ірина Процик) відбулося в змішаному форматі 24 листопада, значні технічні непорозуміння розв’язували в процесі. Члени кафедри українського прикладного мовознавства, на якій відбувалося засідання, головно взяли участь у конференції дистанційно, окрім присутньої в аудиторії секретаря засідання – Наталії Фарини. Велике слово вдячності директору бібліотеки Олександрові Седляру, який організував зв’язок через свій ноутбук. Наживо виступили Ірина Фаріон (актуальна доповідь «Англізація: новий виклик старого ксенофільства»), Наталія Фарина («Досвід викладання української мови у Великобританії»), Ірина Процик («Назви українських футбольних команд із Опілля у ХХ-ХХІ ст») і власне Олександр Седляр («Проблема української /руської/ літературної мови у дискусіях щодо реалізації ідеї просвіти народу в Галичині (1848-1871)»). Дистанційно доповіді виголосили Клавдія Панасюк, Єлизавета Пересада і Зоряна Мацюк. Єдина з присутніх, хто не зумів доповісти – Леся Антонів. Окрім згаданих осіб ставили питання і долучалися до надзвичайно цікавої дискусії професори Зоряна Купчинська і Тетяна Космеда. Внаслідок плідної полеміки засідання перевищило ліміт запланованого часу на понад годину.

Секція 5. «Франкознавчі студії» упродовж двох днів конференції засідала в Інституті франкознавства. Із урахуванням попередньо проведеного наукового франкознавчого форуму (55 учасників!), франкознавство як наукова галузь очевидно здомінувало у відзначенні 175-річчя кафедри української словесності у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

На першому секційному засіданні, 23 листопада, головували директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз і наукова працівниця Інституту Івана Франка НАН України Христина Ворок. Науковці заслухали доповіді Євгена Нахліка («Орест Кузьма – популяризатор Франкової творчости мовою есперанто»), Наталі Тихолоз («Львівський університет і родина Франків: (не)забуті сюжети»), Катерини Копиш («Образ першого інтелігента-інтелектуала-націоналіста у романі «Перехресні стежки» Івана Франка»), Христини Ворок («Праця як особливий поліестетичний художній код та основа буття людини (на матеріалі малої прози Івана Франка)»), Ірини Шалати-Барної («Незреалізована помічниця Івана Франка: праця Ольги Хоружинської в царині книговидавничої справи Галичини»), Катерини Дронь («Збірка «Полуйка і інші бориславські оповідання» Івана Франка спроба зіставлення з розвідкою «Дещо про Борислав»»), Ірини Горошко («Чудова музика любові…»: акустичні ефекти у прозі Івана Франка). На франкознавчому засіданні також був присутній директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, акад. Микола Жулинський.

На другому франкознавчому засіданні, 24 листопада, головували проф. кафедри української фольклористики ім. акад. Ф. Колесси Святослав Пилипчук і доц. Іван Теплий. Цього дня з доповідями виступили Святослав Пилипчук («Фольклорний контекст Франкової повістки «Як Юра Шикманюк брів Черемош»»), Андрій Франко («Співпраця Михайла Грушевського та Івана Франка в НТШ»), Іван Теплий («Іншомовний дискурс Івана Франка як явище в історії української літератури»), Дзвенислава Ястремська («Сюрреалістичниі пуанти «Великого шуму» Івана Франка»), Олександр Ковальчук («Танатологічні та еротичні аспекти Франкової малої прози»).

Після кожного із франкознавчих засідань відбулася жвава дискусія.

Секція 6. «Українське літературознавство: проблематика, методика, методологія, концепти» працювала 23–24 листопада на двох засіданнях.

На першому засіданні керівниками були М. Гнатюк та О. Баса, секретарем – Ю. Тепла. На засіданні «наживо» заслухали 7 доповідей: М. Гнатюка, Т. Вірченко, Р. Козлова, Ю. Теплої, О. Баси, В. Будного, У. Федорів, С. Земляної. На жаль, на секції були відсутні доповідачі, які зазначені у програмі: К. Якубовська-Кравчик, Л. Мацевко-Бекерська, Р. Кохан, Б. Тихолоз. Усі доповіді викликали жваву дискусію, що є свідченням уваги до проблем теорії, методології літературознавства, літературознавчої компаративістики. Допрацьовані доповіді будуть надіслані на адресу оргкомітету до середини грудня 2024 року.

Друге засідання секції 6 «Українське літературознавство: проблематика, методика, методологія, концепти» відбувалося у п’ятницю, 24 листопада 2023 року, у змішаному форматі: наживо та онлайн. Головували на засідання Олена Галета (онлайн) і Тарас Лучук (наживо), секретарювала знову Юлія Тепла. Наживо учасники засідали на катедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства. Найперше Олена Галета окреслила формалістичні пошуки Юрія Меженка в контексті його щоденникових записів. Далі Ольга Кіх-Маслей із Яґеллонського університету в Кракові говорила про постаті та проблеми краківської україністики упродовж ХХ і на самому початку ХХІ ст., з чого можна було зробити висновок про невтішні перспективи розвитку власне україністики в цьому одному з найдавніших вищих навчальних закладів Центральної Европи. Опісля Оксана Левицька ознайомила присутніх (наживо та онлайн) з белетризованими біографіями художників, поставивши наголос на потужний розвиток цього жанру за останні сто літ. Донкіхотський міт із погляду «теорії кордонів», зокрема в літературі чікано, проаналізував Олександр Пронкевич. Аспірантка катедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Наталія Герилів говорила про художній текст як притулок для правдивого минулого. Михайло Сокульський, ще один аспірант цієї катедри, окреслив присутність Духу в повісті Валерія Шевчука «Ілля Турчиновський» в контексті феномена (не)сакрального. Мар’яна Челецька повела бесіду про особливості створення інтермедіальної емпатії на прикладі «Непростих» Тараса Прохаська в артбук-форматі. Молода дослідниця Ангеліна Паращина здійснила спробу теоретичного осмислення невидимості жіночого старіння в «чорнобильській літературі». Наприкінці засідання Тарас Лучук познайомив учасників засідання з невідомим перекладом Миколи Зерова з Верґілія: це епілій під назвою «Шинкарка». Таким робом, програма другого засідання була виконана на всі сто відсотків, адже були заслухані й обговорені всі 9 заявлені у програмі доповіді.

Секція 7. «Фольклористичні студії». Провадили у перший день конференції Василь Івашків і Лілія Яремко (наживо та онлайн). Із дев’яти заявлених учасників у засіданні взяли участь шестеро ‒ всі викладачі та аспіранти кафедри української фольклористики імені Філярета Колесси. Професор Ганна Сокіл у своїй доповіді «Традиція героїчного в українських піснях національно-визвольних змагань» питання героїчного в повстанській пісні висвітлила у контексті категорій естетичного й трагічного. Доповідь супроводжувалася презентацією.

Характеризуючи елементи весільної обрядовості у творі М. Шашкевича «Олена», доцент Лілія Яремко зазначила, що написана у романтичному ключі, новела Маркіяна Шашкевича порушує актуальну і для нинішнього часу тему: зображення опришківства “як форми і засобу боротьби поневоленого народу” (Роман Кирчів). Органічно вплетено у канву твору фольклорно-етнографічний матеріал ‒ це змалювання колоритного українського весілля.

У доповіді на тему «Весільні ладканки до барвінку – як особливий маркер бойківської традиції» аспірантка Галина Гафич проаналізувала один із найбільш давніх обрядів, який і сьогодні побутує у бойківському традиційному весіллі – барвінковий обряд. За допомогою цікавої презентації та відео-матеріалів з власних польових досліджень Галині Гафич вдалось не лише всебічно розповісти про барвінкові обряди Бойківщини, а й показати фрагмент зрізання барвінку та благословлення вінків.

Доцент Ігор Гунчик у доповіді «Індивідуально-охоронні фольклорні молитви із Західного Полісся: функціональні різновиди та поетика тексту» схарактеризував тексти фольклорних молитов, записані впродовж 1995‒1999 років на території історико-етнографічного району Західного Полісся. Розглянуто основні мотиви цих магічно-сакральних текстів, здійснено типологію їх персонажів, виділено регіональні особливості художньо-поетичних засобів.

Професор Василь Івашків привернув увагу до четвертої частини знаменитої «Історії літератури рускої» Омеляна Огоновського,  яку той так і не встиг викінчити. Значущість «Історії» О. Огоновського дуже добре розуміли сучасники автора. Доповідач припустив, що певний брак аналітики у висвітленні тенденцій історико-літературного (тут історико-фольклористичного) процесу) міг бути пов’язаний власне із незавершеністю цієї об’ємної праці. Водночас «Історія» має цікаву лаконічну передмову (сторінки 1–5), але автор, думаю, не встиг написати висновки. В цій частині «Історії» головний акцент зроблено на аналізі спадщини найбільш відомих українських фольклористів, причому їхню народознавчу працю часто схарактеризовано у контексті літературної. Підкреслено, що ця частина «Історії» О. Огоновського цінна не лише для сучасних істориків фольклористики, а й літературознавства та літератури.

Виступаючи із доповіддю на тему «Фольклор у наукових зацікавленнях Михайла Возняка», аспірантка Оксана Шумейко відзначила багатий спектр фольклористичних зацікавлень академіка, котрий досліджував обрядовий (різдвяну та новорічну поезію, веснянки) та позаобрядовий (казки, легенди, думи, народні перекази) фольклор, а також фольклористичну спадщину діячів “Руської трійці”, П. Куліша, І. Франка та інших вчених. Дослідниця також акцентувала на питанні ролі і місця фольклору в контексті «Історії української літератури»: тут цікавими та водночас дискусійними видаються судження окремих дослідників, котрі зазначали, що М. Грушевський та М. Возняк, наслідуючи І. Франка, об’єднали «усну творчість і писемну літературу в синтетичне поняття української словесності та акцентували на безперервності зазначеної єдності».

Секція 8. «Українська література і театр»: на перехрестях часу і простору» засідала у змішаному режимі 23 листопада.

На секції «Українська література і театр: на перехрестях часу і простору» виступили з доповідями Працьовитий Володимир (Львів) «Реконструкція вертепної драми у повісті «Розгром» Івана Багряного», Біловус Галина (Львів) «Сучасні бібліографічні посібники з української лексикології – важливий складник інформаційного забезпечення галузі», Тхорук Раїса (Рівне) «Дискурс божевілля в драмах другої половини ХІХ ст.: естетичний та міметичний аспект», Лаврентій Роман (Львів) Українська «класична» драматургія ХІХ ст. у театрах Галичини 1920-1939 рр.: перезавантаження сценічної  традиції», Федик  Тамара (Київ) «Втрачене і (пере)освоєне: архетип Дому в антології актуальних українських п’єс «Неназвана війна», Новосад-Лесюк Христина (Львів) «Музика, народжена словом: особливості роботи композитора з драматургією», Щукіна Юлія (Харків) «Три сценічних втілення шевченківських формозмістів у постановках Степана Пасічника», Галас Анна (Львів) «Українська драматургія війни як носій колективної пам’яті».

Усі доповіді були цікавими і на належному науковому рівні. Дискусія відбулася з приводу доцільності написання драматичних творів по свіжих слідах сучасної війни проти московської орди, оскільки драматургія потребує вистояного матеріалу.

Окреме слово подяки керівникам і модераторам секцій, які допомогли зредукувати та анотувати перебіг конференції, доцентам Н. Федораку, Н. Тихолоз, Т. Лучукові, І. Процик, Н. Сокіл-Клепар, професорам Т. Космеді, І. Роздольській, М. Гнатюкові, Т. Пастухові, В. Працьовитому, В. Івашківу.

  Завідувач катедри української літератури імені академіка Михайла Возняка            

Володимир Микитюк