Студентська рада та Профбюро студентів факультету організували подію, під час якої переглянули стрічку «Весільний спадок», що демонструє велич, колорит і багатогранність наших звичаїв. Глядачі мали можливість насолодитися спільним переглядом фільму, а також обговорити побачене та поділитися враженнями.

Окрім цього, на захід були запрошені спеціальні гості, які є експертами в галузі фольклористики та народознавства. Серед них — Ярослав Іванович Гарасим — професор катедри української фольклористики імени академіка Філярета Колесси. Він не лише поділився своїми враженнями від стрічки, а й виступив із пізнавальною доповіддю, яка дала змогу студентам іще ширше осягнути контекст українського весілля. Професор доповнив фільм розповіддю про унікальні традиції, які не показали у фільмі, та розповів про те, як трансформується весільна традиція з покоління в покоління. Ярослав Іванович зазначив: «Відновити традиційне весілля не вдасться, бо вже не існує того суспільства, яке було колись». При цьому він закликав берегти знання про українську культуру, бо зараз це як ніколи актуально.

Також цікавою частиною події стала презентація колекції весільних головних уборів із різних регіонів. Ошатне різноманіття прикрас продемонструвала студентам пані Любов Сварник, яка є фахівчинею Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, знаного як Шевченківський гай. Дехто зі студентів навіть отримав унікальну можливість приміряти рідкісні головні убори на собі.

Окрім того, пані Леся Гарасим, заступниця директора Львівського скансену, розповіла студентській молоді про унікальну експозицію музею та закликала відвідати Шевченківський гай.

Нині такі заходи є особливими: кінолекторій відбувся наживо, в улюбленій студентами 231 авдиторії. До події могли долучитися усі охочі. Найдопитливіші та найуважніші глядачі отримали тематичні книги у подарунок.

Проте найважливішою була ідея заходу, яка об‘єднала студентів — наразі важливо не просто дотримуватися традицій як певної догми. Набагато потрібніше відроджувати головні ідеї та символи українських звичаїв, зберігати те, що можна зберегти, проте не боятись створювати й власні нові традиції, враховуючи первісні сенси.