Вітаємо ювіляра Валерія КОРНІЙЧУКА!

ПРИСТРАСНИЙ ПОЦІНОВУВАЧ «ТВОРЧОСТІ ДУХУ ІЗ ЛЮБВОЮ»
(тихе слово з нагоди ювілею професора Валерія Корнійчука)

24 квітня 2023 року відзначає 70-річчя від дня народження відомий україніст сучасності, літературознавець, франкознавець, компаративіст, доктор філологічних наук, професор Кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка Валерій КОРНІЙЧУК.
Майбутній науковець народився в селищі Оратів, що на Вінниччині. По закінченні школи він вступив на українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, яке 1975 р. закінчив із дипломом із відзнакою. Після університету впродовж десяти років Валерій Корнійчук викладав російську мову на підготовчому відділенні для іноземних громадян Львівського університету. Одночасно у той період упродовж двох років (1979–1981) був викладачем російської мови у Конакрійському політехнічному інституті імені Гамаля Абделя Насера в Республіці Гвінея. У 1985–1988 рр. навчався в аспірантурі при кафедрі української літератури Львівського університету і в 1989 р. захистив кандидатську дисертацію «Політична лірика Івана Франка (своєрідність поетики)» (його науковою порадницею, керівником була відома дослідниця життя і творчості Лесі Українки професорка Леоніла Міщенко). У 1989 р. Валерій Семенович завідував лабораторією Інституту франкознавства; у 1989–1991 – асистент, у 1991–2006 – доцент, а з 2006 р. до сьогодні – після успішного захисту докторської дисертації «Поетика лірики Івана Франка» – професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка.
У контексті статистики життєвих координат і здобутків вельми рясним виглядає співпричетність науковця до різних сфер інтелектуального життя Університету, регіону й України. Адже він є дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, заступником голови Міжнародної асоціації франкознавців, членом Вченої ради Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, віце-президентом Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, головою фахової комісії, експертом з української літератури Українського центру оцінювання якості освіти, старшим екзаменатором, членом апеляційної фахової комісії з української літератури Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти, головним експертом із української літератури Міжнародної гри «Sunflower». Упродовж багатьох років літературознавець був членом спеціалізованих рад із захисту дисертацій у Львові та Чернівцях. Також відомо, що науковець неоднораз брав участь у складі журі Всеукраїнської студентської олімпіади з української мови та літератури, Львівської обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури, а також очолював журі обласних конкурсів-захистів дослідницьких робіт слухачів Львівської обласної Малої академії наук. Окрім того, Валерій Корнійчук – член редколегії наукових збірників «Українське літературознавство», «Вісник Львівського університету. Серія філологічна» (обидва – видання ЛНУ ім. Івана Франка) та «MANUSCRIPT. Класична спадщина і сучасний літературний процес» (Київ). Звичайно, науковець є активним учасником регіональних, всеукраїнських і міжнародних наукових, науково-педагогічних та освітніх форумів – конгресів, симпозіумів, конференцій, нарад, колегій.
Валерій Корнійчук – автор монографій «Ліричний універсум Івана Франка: горизонти поетики» (Львів, 2004), «Мов оргáни в величному храмі…» Контексти й інтертексти Івана Франка (порівняльні студії)» (Львів, 2007), співавтор «Історії української літератури ХІХ століття (70–90-ті роки)»: у 2 книгах (Київ, 2003), 5-го та 8-го томів академічної «Історії української літератури: у 12 томах», а також «Концепції тесту загальної навчальної компетентності випускників загальноосвітніх навчальних закладів» тощо. Зважмо й на те, що навіть сумарний перелік публікацій вченого засвідчує неабияку інтенсивність його наукової та науково-педагогічної діяльності, неординарне наукове обдарування.
Професор Валерій Корнійчук чимало зусиль докладає у підготовку та виховання нових поколінь україністів, викладаючи студентам цілий жмут спеціальних курсів і спецкурсів, зокрема, «Історію української літератури другої половини ХІХ століття», «Методику викладання української літератури», «Новаторство лірики Івана Франка».
Зазвичай у коротких біограмах Валерія Семеновича йдеться про те, що його улюбленими науковими доменами є українська література ХІХ ст., франкознавство та порівняльне літературознавство, або компаративістика. Але коли приглянутися поближче до творчих напрацювань ученого, то з’ясується, що його наукова евристика істотно перехлюпується поза окреслені рамці. Адже лише завдяки складній, тривалій і скрупульозній праці в архівах він, у співпраці з професором Іваном Денисюком і в самостійних виступах, міг би зробити, без перебільшення, епохальне відкриття, опублікувавши нові матеріали до історії ліричної драми Івана Франка «Зів’яле листя» і докладно науково осмисливши непросте, скомпліковане плетиво «подвійного кола таємниць» збірки любовної лірики генія. Виразно несподіваними і, без сумніву, новаційними є експерименти науковця з пошуку «золотого перетину» у численних текстах Тараса Шевченка та Івана Франка. Як слушно наголошував Богдан Тихолоз стосовно книги «Мов оргáни в величному храмі…» Валерієві Корнійчуку завжди вдається у нестандартний спосіб апробувати на практиці «стереометричний» аналіз різних духовних форм самоздійснення» […] особистості Івана Франка – «цілого чоловіка», універсальний геній якого гармонійно, безконфліктно поєднував у собі гаряче серце й буйну фантазію поета з витонченим, навіть рафінованим інтелектом ученого», зробити «предметом дослідницьких рефлексій […] не тільки традиційні для літературознавчої компаративістики кореляції в царині красного письменства, а й наукові «діалоги» – синхронні й діахронні […]. У величному храмі культури мистецтво й наука – потужні поліфонічні оргáни, які повносило звучать лише в багатоголоссі творчих індивідуальностей. Наука й художня література не суперечать, а взаємно доповнюють одна одну, перехрещуючись у семіосфері Слова; естетичні й інтелектуальні ідеї епох зустрічаються в просторі Ноосфери, взаємно збагачуючись і примножуючись…» (див.: докладніше статтю «Золоті мости Валерія Корнійчука (замість післямови)» у книзі: «Мов оргáни в величному храмі…» Контексти й інтертексти Івана Франка (порівняльні студії)». Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2007. С. 282). І справді, без надлишку патосу можна констатувати, що і поетикальні, і історико-літературні, і порівняльні Корнійчукові студії «текстів», «контекстів», «інтертекстів» демонструють його велетенську ерудицію, безкрай інтерпретативних векторів розпросторення літературознавчої аналітики, неповторну викладову культуру наукового мислення. Через відстеження еволюції естетичної свідомості, поетикальну симфонію жанрів, образного світу й ритму, а також через призму контекстуально-інтертекстуальних відлунь образів, ідей, фактів і доль професор Корнійчук упродовж п’яти десятків років творить свою оригінальну літературознавчу матрицю.
За заповзятливу енергійність, працьовитість, виразну своєрідність у науковій і педагогічній реалізації різних проєктів та ідей, за життєлюбність, щирість, зичливість і непідробну людяність у професійному й товариському спілкуванні професора Валерія Корнійчука глибоко шанують рідні, друзі й колеги. Його інтенсивну діяльність високо цінують і представники державних та недержавних органів і організацій, нагороджуючи численними відзнаками та преміями, як-от: Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України», грамотами департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, грамотою Форуму видавців у Львові, Почесною грамотою Союзу українців Румунії, медаллю «20 років відновлення Наукового товариства ім. Шевченка в Україні» та ін.
Своє професійне й життєве кредо, які Валерій Семенович сам заокреслив у короткому життєписі у двох загальновідомих афористичних формулах: «Жодного дня без рядка» і «Лиш боротись – значить жить… Vivere memento!» – учений успішно втілює у своїй многотрудній щоденній науково-педагогічній і експертній фаховій діяльності, яку органічно доповнюють щасливі миті принагідних душевних «інтермецо» на лоно природи – риболовля й «тихе полювання» на різні природні смаколики. Словом, професор Валерій Корнійчук, як і головний «персонаж» його наукової творчості – Іван Франко, прагне завжди і поскрізь залишатися «цілим чоловіком» і «в поті чола» у шляхетній поставі впевнено верстати свій життєвий шлях.
Із почуттям щирої і глибокої поваги бажаємо Валерієві Корнійчуку, Професорові і Людині, невичерпного щастя, міцного здоров’я, натхненного творчого багатоліття, невтомного завзяття й наснаги для нових наукових відкриттів, а одночасно душевного спокою й миру на нашій прекрасній українській землі, у нашій прекрасній державі – Україні.
З роси й води, вельмишановний Ювіляре!

Підготував Юрій Горблянський