19 липня 2023 року у засвіти відійшов Василь Овсієнко

19 липня на 75-му році життя у засвіти відійшов Василь Овсієнко – багаторічний політв’язень радянських таборів, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи, добрий приятель Василя Стуса. Василь Овсієнко народився у селі Ставки Житомирської області. У 1972 рр. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Під час навчання в університеті виготовив декілька фотовідбитків трактату Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», інтенсивно розповсюджував самвидав у середовищі студентів. Заарештований 5 березня 1973 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст. 62 ч. I КК УРСР). Засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму, відбував покарання у мордовських таборах. Після звільнення через два роки був знову увʼязнений і випущений на волю у серпні 1988 р. Під час останнього увʼязнення перебував у сумнозвісному таборі особливого режиму ВС-389/36 в селищі Кучино  Чусовського р-ну Пермської області разом із такими знаковими представниками українського дисидентського руху як Василь Стус, Левко Лукʼяненко, Михайло Горинь, Микола Горбаль, Олекса Тихий. Після звільнення увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської Спілки. В листопаді 1989 р. був учасником експедиції із перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина. Активно взявся за популяризацію українського дисидентського руху загалом та життя і творчості Василя Стуса зокрема. Був одним із основних оповідачів у фільмі про Василя Стуса «Просвітлої дороги свічка чорна».

У квітні 2013 р. Василь Овсієнко виступив зі спогадами про Василя Стуса на філологічному факультеті (ауд. 308) Львівського університету імені Івана Франка. Його розповідь засвідчувала велику повагу до Стуса-людини, захоплення його поетичною творчістю, бажання донести до студентської молоді життєвий та творчий чин поета в його героїчній суті та життєвих нюансах.

Сам Василь Овсієнко був світлою людиною, в якій поєднувалися рідкісна доброта у ставленні до людей і крицева непоступливість у відстоюванні власних принципів та переконань. Його непросте життя відображає сенс рядків Нагірної проповіді:

Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне…