“Динаміка тексту літературного твору”: зустріч із письменником та перекладачем Тарасом Лучуком
У рамках курсу професорки Олени Галети “Динаміка тексту літературного твору” 26 квітня 2023 року відбулася зустріч студентів 4 курсу спеціалізації “Літературна творчість” із письменником, перекладачем, доцентом філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Тарасом Лучуком. Модераторка зустріч Юстина Ванюк визначила кілька напрямків для розмови: літературна творчість, підготовка видавничих проєктів, перекладацька робота. Тарас Лучук поділився спогадами про особисті обставини, які спонукали його до перших літературних і перекладацьких спроб, серед яких вирішальну роль відіграло знайомство із перекладачем Юрієм Мушаком. Письменник також розповів про власний спосіб роботи з художніми текстами: без очікування натхнення як особливого емоційно-психологічного стану, але з відчуттям вчасного і довершеного вислову, завдяки чому завершені тексти фактично ніколи не піддаються пізнішим змінам. Це, зі слів автора, зумовлює також відсутність текстових варіантів, надто ж в епоху комп’ютеризації, коли зберігання “текстових слідів” перетворюється на усвідомлену авторську дію.
Натомість у поетичних творах Тараса Лучука виразно проглядають інші сліди – алюзії й відсидання до творів інших авторів, насамперед тих, хто належить до традиції німецькомовної і латиномовної літератури, а також літератури, писаної давньогрецькою мовою. Така інтертекстуальна природа поетичного вислову (до того ж, обґрунтована у літературознавчих публікаціях) дозволяє зарахувати Тараса Лучука не лише до представників, а й до теоретиків українського постмодернізму – зокрема, саме йому належить авторство терміна “літературний ар’єргард”, який доповнив уявлення про авангард (1920-ті) й андеґраунд (1970-ті) в історії нової української літератури. Представники “літературного ар’єргарду” – свідомі набувачі літературного спадку, готові його творчо залучати, перетворювати і збагачувати.
Подібного підходу Тарас Лучук дотримується також у перекладацькій діяльності: замість надмірної словотворчості для відтворення мовних особливостей оригінальних текстів він пропонує насамперед вдаватися до ґрунтовного вивчення зафіксованого у словниках лексичного розмаїття української мови, актуалізувати наявні мовні ресурси. Сам же процес такого пошуку вартий збереження у формі архіву. На думку автора, літературні архіви – це сама основа культури, тож кожен письменник повинен сформувати власний архів у тому вигляді, у якому його можна було б передати до відповідної інституції, тобто академічної бібліотеки.
