29 березня 2024 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка за участю докторки філологічних наук, професорки кафедри германської філології та перекладу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, стипендіатки Програми імені Марії Склодовської-Кюрі у Тюбінгенському університеті Марії Іваницької. У доповіді на тему “Образ України у німецькомовних літературних перекладах та філологічних розвідках” дослідниця представила результати свого вивчення текстових джерел, які впродовж трьох століть формували уявлення німців про Україну, їхні стереотипи й очікування, що впливають на ставлення до сучасних подій, на готовність розуміти і підтримувати. Доповідачка продемонструвала на численних прикладах, як упродовж ХVIII-ХІХ століть німецькі історики й філологи зазнавали російського імперського впливу й поширювали ідею “єдиного російського народу” й “єдиної російської мови”, придатних для задоволення інтелектуальних потреб і запитів “слов’ян”, при цьому відводячи українській мові роль діалекту.

Окрему увагу проф. Марія Іваницька зосередила на способах апропріації культурної й літературної традиції, яка тягнеться від часу появи писемності на території Київської Русі, і маніпуляціям з “руським” та “російським” у науковому дискурсі, що спонукали до трактування України спочатку як частини російської імперії, а згодом – як частини радянського союзу, і до привласнення з боку росії відповідного культурного капіталу й літературного спадку. Окремо дослідниця проаналізувала різні способи зросійщення українських літературних і фольклорних творів у процесі перекладу, починаючи від використання російського перекладу як посередника і закінчуючи русифікацією імен, етнографічних фактів, сталих мовних зворотів тощо. При цьому йшлося про різні історичні й ідеологічні чинники, які призводили до спотворень або обмежень як у НДР, так і в ФРН.

У дискусії, яку модерувала професорка Олена Галета, учасники й учасниці семінару обговорили як негативні, так і сприятливі тенденції у німецькомовній гуманітарній науці ХІХ-ХХІ століть, причини тенденційних викривлень, які навіть у випадках визнання українців як окремого народу призводили до заперечення окремішності української культурної традиції й нерозуміння її тяглості. Йшлося також про вирішальну роль окремих особистостей, які вибудовували інтелектуальні зв’язки й утверджували нові інтерпретативні перспективи, а також про пошуки дієвих способів змінювати сучасну ситуацію не тільки в академічній сфері, але й у сфері актуальної культури і мистецтва.