Про світлотіні наукового тексту

У рамках ХХІІІ Форуму книговидавців 15 вересня 2016 року на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася зустріч із Пилипом Селігеєм – мовознавцем, науковим співробітником інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, автором численних публікацій про мову науки та специфіку наукового мовлення.

У Франковому університеті автор книги про мовну свідомість і функціонування мови в суспільстві презентував нову монографію, що недавно побачила світ завдяки Видавничому дому «Києво-Могилянська академія», – «Світло і тіні наукового стилю».

Діяльність науковця – це безупинна праця над собою, над удосконаленням мовних знань і навичок задля втілення в усній чи в писемній формі мовлення об’єктивного світосприйняття. Підтвердженням цього є книга про алгоритм творення та мовні особливості наукового тексту. «Щоб праця ученого була справді досконалою та дієвою (читаною), необхідно пам’ятати про читача, про активізацію його уваги, зацікавлення», – наголосив у розмові з присутніми студентами, викладачами, науковцями автор.

Важливою складовою доброго наукового тексту є його композиційна довершеність, втілення у висловлюваннях комунікативних ознак культури мовлення – ясності, чіткості, стислості. Зайве багатослів’я, перенасичення тексту термінами чи надскладними синтаксичними конструкціями – вияв не тільки недотримання норм літературної мови, а й заплутаності мислення, невміння узагальнювати, відділяти головне від неважливого, що й породжує т. зв. «науковий жаргон» або «псевдонауковий (наукоподібний) стиль». Простежити історичні зміни формування наукового стилю, а також закономірності вживання різних лінгвістичних одиниць допомагає використання у лінгвістиці статистичного методу. Писати, на думку Пилипа Селігея, – це не виповнювати абичим сторінки. Від індивідуального стилю авторської праці, а також від помірної експресивності у висловлених думках, від скрупульозного редагування написаного залежить якість і життєвість наукового тексту.

Ілюстрацією цього стали приклади наукової діяльності відомих постатей із минулого (зібрано їх в окремому розділі презентованої книги). Бути науковцем, на думку філософа Міхала Хеллера, означає відчути своє покликання, дисциплінувати власні думки задля втілення щоденного бажання пізнавати Добро. Наука – це глибокі й безмежні знання, осягнути які допомагають навички та вміння шукати, знаходити, вивчати істину життя. Наука – це діалог між поколіннями, який реалізовуємо за допомогою мови.

Праця Пилипа Селігея про те, як творити цей діалог у сяйві норм літературної мови, а не під розлогою тінню анормативного мовлення.

Ірина Кметь