Засідання модерувала завідувачка катедри доц. Ольга Сорока. З вітальним словом до учасників семінару звернувся декан філологічного факультету доц. Роман Крохмальний. Він підкреслив важливість роботи колективу катедри зі збереження пам’яті про колег, які творили її історію, науково збагатили українську славістику, виховали не одне покоління славістів.

Завідувач катедри теорії літератури проф. Михайло Гнатюк привітав учасників засідання і поділився спогадами про Олександру Іванівну як викладача і старшу колегу.

З професійним і науковим шляхом Олександри Грибовської – полоністки, авторитетної дослідниці творчості Елізи Ожешко, міжслов’янських літературних і культурних взаємин, яка частину своєї душі віддала також болгарській літературі і спричинилася до становлення і розвитку спеціалізації «Болгарська мова і література» – ознайомила молодше покоління славістів доц. Ольга Албул. Доповідачка процитувала також спогади лекторки болгарської мови з Великотирновського університету імені святих Кирила і Методія Любки Стоїчкової, з якою Олександра Іванівна тісно співпрацювала, викладаючи болгарську літературу студентам – болгаристам.

Молодший колега, болгарист, випускник катедри славістики Київського університету, в подальшому – дипломат Микола Ярмолюк з теплотою згадав Олександру Іванівну, яка допомогла йому у професійному зростанні на катедрі.

Спогадами про професійне спілкування з Олександрою Іванівною як відповідальним секретарем наукового збірника «Проблеми слов’янознавства» поділилася довголітній редактор збірника Романна Бокоч.

Своїми спогадами про Олександру Грибовську як викладача польської та болгарської літератури поділилися випускники катедри різних років – проф. Оксана Веретюк, проф. Людмила Васильєва, проф. Алла Татаренко, полковник доц. Віталій Петрухін, доц. Надія Заячківська, ст.викладач Леся Біленька-Свистович.

У науковому зібранні взяв участь син Олександри Грибовської Олександр Отава, який розповів надзвичайно цікаві відомості про родину Олександри Іванівни, про атмосферу, у якій вона росла і формувалася. Свою розповідь пан Олесь (саме так називала його Олександра Іванівна) проілюстрував фотографіями з родинного архіву.

Завідувачка катедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького Ольга Сорока подякувала усім, хто долучився, вшанував пам’ять вдумливої, високоерудованої науковиці, майстерної викладачки, інтелігентної, чуйної людини Олександри Іванівни Грибовської, а також Збройним Силам України за те, що можемо організовувати і проводити такі семінари, поки вони ціною власного життя боронять нашу Україну.

P.S. Звичайно, у рамках наукового зібрання не вдалося сказати все, що хотілося, через брак часу або через хвилювання і емоції. Після закінчення семінару ми отримали ще кілька повідомлень від сина Олександри Іванівни з цікавими епізодами з її життя. Ось один з них: «… мама, йдучи по Снятину з дідом Іваном Гоївим, зустріли Василя Стефаника. Стефаник каже: «Здоров, мала Грибиха!» Мама йому у відповідь, по дитячому, але з обуренням: «Я не Грибиха, я – Сяня Грибовська!».