До 150-річчя академіка Філарета Колесси
Цьогоріч, 17 липня 2021 року, минає 150 років з дня народження нашого видатного земляка – фольклориста, музикознавця, етнографа, композитора, педагога, одного із засновників української етномузикології та народномузичної фонограмархівістики, Дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка (1909), а з 1929 року – ще й голови Етнографічної комісії, академіка Всеукраїнської Академії Наук у Києві (1929), члена слов’янського інституту в Празі (1936) академіка Філарета Колесси (1871–1947). Його наукова та мистецька спадщина вражає і розмаїттям порушених тем, і підходом до їх розв’язання.
В автобіографії ювіляр писав: “Уродився я 1871 р. в селі Татарське коло Стрия, а виховався в сусідних Ходовичах, де батько [Михайло] був священником на убогій парохії”. Мати Марія походила з роду Менцинських і була племінницею одного з засновників галицької композиторської школи о. Івана Лаврівського. При народженні наймолодшої доньки 1878 року мати померла. І хоча о. Михайлу, який залишився з п’ятьма дітьми, було нелегко, він не лише дбав про їх утримання, але й намагався виховувати в “українському” дусі та дати належну освіту.
Філарет був наймолодшим із синів. Після закінчення Стрийської гімназії він рік здобував теологічну освіту у Відні, а з 1892 року – філологічну у Львівському університеті, після закінчення якого з 1898 до 1929 року викладав українську, латинську та грецьку мови у гімназіях Львова, Стрия, Самбора.
Важливою сторінкою життєпису Ф. Колесси став його внесок у творення та розбудову української фольклористичної педагогіки. Маючи певний досвід народознавчої праці, закономірно, що саме він 1921 року очолив Кафедру усної словесності Львівського (таємного) університету, де викладав студентам аналогічний курс, на основі якого 1938 року з’явився підручник-хрестоматія “Усна словесність” – настільна книга фольклористів багатьох поколінь. 1939 року Колесса був призначений завідувачем Кафедри фольклору та етнографії Львівського державного університету, якому у січні 1940 року було присвоєно ім’я Івана Франка. Вчений читав лекції з курсу “Український фольклор”, керував роботою аспірантів, дбав про проведення експедиційних фольклористичних та етнографічних досліджень тощо. Після смерті Ф. Колесси 1947 року кафедра була розформована, однак із активізацією національного руху наприкінці 1980-х років 1990 року Кафедру української фольклористики у Львівському університеті було відновлено.
Як бачимо, є всі підстави цього року святкувати не лише ювілей видатного вченого, а й 100 років із часу заснування Кафедри української фольклористики, що нині носить ім’я академіка Філарета Колесси.
Власне мистецьку та народознавчу діяльність Ф. Колесса розпочав як композитор, ставши наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття одним із найпопулярніших у Галичині. Його обробки народних пісень та оригінальні композиції виходили друком і звучали з концертних майданчиків краю. Серед творів тих років – популярні моноцикли обробок народних пісень для хорів різного складу та вокальних квартетів: “Гагілки” (1901), “Обжинки” (1898), “Вулиця” (1895), “Наша дума” (1902) та ін.
Композиторський інтерес до фольклору в Ф. Колесси поступово трансформувався у суто науковий. Загалом вчений спричинився до розвитку основних фольклористичних напрямків-спеціалізацій, зокрема музичної етнографії, народномузичної транскрипції, унікальною є його наукова та редакторська праця. Одним із перших, знакових дослідницьких проектів Ф. Колесси, який приніс вченому заслужену шану та всесвітнє визнання, стала його праця з вивчення репертуару кобзарів і лірників на Миргородщині, що увінчалася виданням двотомника “Мелодії українських народних дум” (1911, 1913). Дослідження ініціювала та спонсорувала Леся Українка за підтримки чоловіка Климента Квітки, який, високо оцінивши збирацьку, транскрипційну та аналітичну працю галицького дослідника, писав: “Може ще пройде немало часу, поки світ пізнає, який скарб вніс Ф. Колесса в скарбівницю історії хисту, і оцінить вагу того скарбу, але вже як оцінить, то ніколи потім не обезцінить; на всі віки потомні, для справжніх знавців хисту, буде відома наша дума і буде пам’ятне ім’я Філарета Колесси, від нині нерозривно злучене з нашою думою”.
Важливим напрямком діяльності Ф. Колесси стала видавнича. Класичними й унікальними за поміщеним у них матеріалами є його пісенна монографія “Народні пісні з галицької Лемківщини” (1929), два збірники закарпатських народних пісень (1923, 1938), збірник “Музичний фольклор з Полісся” (розом з Казимєжем Мошинським, 1995). Вчений був редактором першої етномузичної публікації НТШ – ходовицької збірки брата Івана Колесси “Галицько-руські народні пісні з мелодіями” (1902), транскриптором та укладачем збірки “Мелодії гаївок” (разом Осипом Роздольським з 1909), транскриптором мелодій до монографії Володимира Шухевича “Гуцульщина” (1902, 1904) та ін.
Не менш ґрунтовними та новаторськими є теоретичні напрацювання Ф. Колесси, що вилилися у фундаментальні студії над українською народнопісенною ритмікою, речитативними формами, еволюцією народнопісенного стилю, обрядовими (весільними, колядками, гаївками) й іншими жанрами української народної творчості, зокрема, думами, пісенними новотворами. Колесса перший дав низку узагальнено-енциклопедичних оглядів української народної музики. Продовжуючи напрацювання Станівслава Людкевича, вчений чимало уваги приділяв і проблемі музичних діалектів. Не менш цікавими є і дослідження Ф. Колесси з історії фольклористики. Окремо варто відзначити Колессівську Лисенкіану, праці, присвячені аналізу спадщини Івана Франка, Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича та інші.
Належить згадати про ще один важливий напрямок діяльності Ф. Колесси: вчений стояв коло витоків української фонограмархівістики. Будучи одним з перших в Україні, хто для запису народних мелодій застосував фонограф, він був серед ініціаторів та втілювачів ідеї створення 1908 року при бібліотеці НТШ фонограмархіву на взірець Віденського та Берлінського. Йому ж і довірили очолити новозасновану інституцію.
Філарет Колесса достойно представляв високий рівень української науки про народномузичну творчість на міжнародній арені, беручи участь у численних конференціях і симпозіумах. Нині Ф. Колесса заслужено вважається одним із класиків європейської етномузикології першої половини ХХ століття поряд з такими вченими, як фін Ільмарі Кроон, угорець Беля Барток, німець Гуґо Мерсман, представники берлінської та віденської школи порівняльного музикознавства Карл Штумпф, Еріх Моріц фон Горнбостель, Роберт Лях, Курт Закс, Ріхард Валлашек.
***
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси з нагоди ювілею свого патрона запланувала низку наукових і популяризаторських проектів задля якнайбільшого поширення інформації про нашого видатного краянина, а відтак заохочення дослідників до нових наукових студій над його науковою та мистецькою спадщиною. Серед запланованого – проведення 28–30 жовтня 2021 року Міжнародної наукової конференції “Восьмі Колессівські читання”, приуроченої до 150-річчя з дня народження Філарета Колесси. До участі запрошуємо вчених з України та зарубіжжя. За результатами наукового форуму плануємо видати збірник наукових праць і матеріалів на пошану вченого. Це буде вже третє “Колессівське” видання, кшталт двох попередніх: “Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця XIX – XX століття (з нагоди 130-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси та 100-річчя від дня народження академіка Миколи Колесси)” (2005) та “Родина Колессів – спадкоємність науково-мистецьких традицій (з нагоди 140-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси)” (2013).
Професор Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Ірина Довгалюк