Синтаксис наукового мовлення І. Франка

Тип: Нормативний

Кафедра: української мови імені професора івана ковалика

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
113Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
1116ТРУШ ОленаФЛу-51м, ФЛу-52м

Лабораторні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1116ФЛу-51мТРУШ Олена
ФЛу-52мТРУШ Олена

Опис курсу

Чільне місце у стильовій системі літературної мови займають наукові тексти Івана Франка, якими письменник суттєво розширив її функціональні межі у другій половині ХІХ ст. і заклав основи для вироблення українського наукового мовлення. Неодноразово торкаючись різних мовних проблем у наукових розвідках, Іван Франко прагнув їх розв’язати як теоретично, так і своєю мовотворчістю. Роль письменника в розбудові наукового стилю української мови полягає в унормуванні, витворенні та використанні наукової термінології, а також в удосконаленні синтаксичної системи української мови, зокрема структурної організації простого, а особливо складного речення як основного виразника складних значеннєвих відношень між компонентами, що підпорядковано логічності викладу матеріалу. Саме структурно-семантичний аналіз речення, його змістових відношень та синтаксичних засобів між предикативними частинами як елементарних, так і неелементарних конструкцій уможливлює визначення ролі Івана Франка у витворенні й удосконаленні синтаксису наукового стилю української мови.

Мета спецкурсу – проаналізувати їх структурно-семантичні особливості простих і складних речень, які функціонують у наукових текстах І. Франка, з’ясувати роль І. Франка в розбудові й удосконаленні синтаксичної організації наукових текстів, у виробленні синтаксичних норм української мови.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) виявити прості та складні речення в наукових текстах письменника, простежити особливості їх функціонування;

2) окреслити реєстр і виявити динаміку сполучних засобів між предикативними частинами складних синтаксичних структур;

3) простежити частотність вживання елементарних і неелементарних структур у Франковому науковому мовленні.

 

 

Результати навчання:

  • знати:
  • історію формування наукового стилю української мови;
  • стан розвитку української літературної мови кінця 19 – початку 20 ст.;
  • роль Івана Франка в розбудові наукового стилю української мови;
  • побудову синтаксичних конструкцій письменника.
  • вміти:
  • аналізувати прості та складні конструкції, зафіксовані в текстах письменника;
  • визначати змістові відношення, сполучні засоби й частоту вживання різних типів синтаксичних конструкцій;
  • простежити особливості функціонування простих та складних речень у науковому мовленні Івана Франка;
  • застосовувати знання до аналізу інших текстів письменника.