Опис курсу

Навчальний курс «Інтермедіальність у літературі» є дисципліною за вільним вибором для студентів для спеціальностей «літературна творчість», “українська мова і література”.

Курс зорієнтований на поглиблення теоретичних знань студентів зі «Вступу до літературознавства» і «Теорії художнього часу, простору, ритму тексту», «Інтерпретації художнього твору», «Синтезу мистецтв у літературі» та допомагає майбутнім знавцям літературних текстів виробити необхідні навички щодо інтерпретації літературних творів у їхніх взаємозв’зках з іншими видами мистецтв (малярством, музикою, театральним та кіномистецтвом). Поетика інтемедіальності  тісно пов’язана з такими літературознавчими аспектами, як часопросторовий, жанрологічний і наратологічний аналіз твору.

Засвоївши необхідну базову термінологію із проблем інтермедіальності, синтезу мистецтв та ознайомившись із відомими на сьогодні методологічними підходами авторитетних учених, які активно працюють у цій галузі, студент має змогу долучитися до наукового процесу та випробувати власні інтерпретаційні можливості під час написання курсових робіт. Курс зорієнтований на здобутки «Платформи інтермедіальних досліджень» у цій новій і перпективній галузі літературознавчих студій.

Курс допомагає студентам глибше зрозуміти природу та функції літератури у її зв’язках з іншими видами мистецтв, поглибити знання студента щодо теорії напрямів та стилів, зацікавити нехрестоматійними і малодослідженими творами періоду модернізму насамперед в українській, а принагідно і в світовій літературах.

Мета – навчити студентів розуміти художню літературу як мистецтво слова, яке органічне явище, що розвивається за спільними законами, що діють у всіх видах мистецтв.

Завдання:

• ознайомити студентів із сучасними методологіями із вивчення теорії інтермедіальності;
• зорієнтувати майбутніх дослідників у термінологічному апараті інтермедіальної платформи, що є базовим для якісної інтерпретацій мистецького тексту;
• виробити у студентів професійні навички інтерпретації художніх творів та естетичне чуття розуміння різних, спільних і відмінних, міжмистецьких кодів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати:

1) основні поняття: інтермедіальність, метамистецтво, транстекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність, архітекстуальність, інтерсеміотичність, міжмистецький мімезис, синтез мистецтв,  екфразис, гіпотипозис, інкрустації, літературний монтаж і колаж у літературі, інтермедіальна манера письма, роман про митця;

допоміжна термінологія: жанрологія, жанрова система, жанровий код, наратологія, форми оповіді, рецептивна естетика, номенологія, надтекст, часопростір і хронотоп.

2) теми: Інтермедіальність як різновид транстекстуальності; Біографічні романи про митців; Художній і музичний екфразис; Феномен «подвійного» таланту митця; Мистецькі жанри як літературні претексти; Літературно-джазові імпровізації; Міметична інтермедіалізація літератури (стилізація мистецьких образів у літературі); Монтаж у літературі та література монтажу.

– вміти:

• розрізняти на практиці явища інтермедіального характеру та синтезу мистецтв;
• багатовекторно аналізувати художньо-образну систему мистецької епохи, стилю, напрямку, автора, окремого літературного твору в контексті інших видів мистецтв;
• творчо розуміти загальні світоглядні концепції епоху відповідно до законів розвитку мистецтва та художніх принципів окремих письменників;
• творчо, логічно та послідовно формулювати та аргументувати власні думки, зіставляючи літературні твори із текстами мистецтва.

Художні тексти (для аналізу на аудиторних заняттях):

1)  інтермедіальна поезія (І.Франко «Сикстинська Мадонна», М. Рильський «Афродита Мілоська»,  Дебора Фоґель,  С.Гординський,  Г.Чубай «Сніг (напис до картини Пітера Брейґеля «Різдво в Амстердамі)», І. Калинець «Звениславині купави (поштівки і написи на них)», 1973-1978; Н.Білоцерківець – цикл «Художники», “Музиканти”; Дж.Моррісон)

2) інтермедіальна проза (С. Яричевський, Ю. Яновський, Д. Віконська,  Е. Андієвська, С.Яблонська “Чар Марока”, Д. Фоґель «Акації квітнуть: монтажі», Вал.Шевчук «Театр прози», К.Москалець, О.Лишега, О.Боньковський,  О. Клименко; Б.Еґіазарян «Сорок джерел», К.Бйорнстад)

3) інтермедіальна есеїстика, митецькі рецензії, нариси (К.Буревій /Е.Стріха «Вигаданий діалог з Пікассо автора інтермедій у “Літературному ярмарку”»; С. Яблонська «Знову на Монпарнасі», «Китайські фільми», «Китайський театр»; Ю. Ґудзь, С. Вишенський; О. Лишега «Як я співав під землею (начерк про Павла Тичину)» та есеї про скульптуру); щоденники митців, сценарії  (О. Грищенко, Ю.Яновський,Т.Ґверра; О.Лишега і Д. Ткач «Laterna magica: немонтоване кіно»)