Актуальні проблеми сучасного перекладознавства (славісти)

Тип: Нормативний

Кафедра: слов’янської філології імені професора іларіона свєнціцького

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
105Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
1016ЛАЗОР ОксанаФЛс-51м

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1032ФЛс-51мЛАЗОР Оксана, доцент КРАВЕЦЬ Ольга

Опис курсу

Програма курсу “Актуальні проблеми сучасного перекладознавства” складена з урахуванням робочої програми дисципліни “Теорія і практика перекладу”, яку студенти вивчають на третьому році навчання протягом двох семестрів і яка передбачає висвітлення теоретичних узагальнень у галузі насамперед художнього перекладу.

У світлі цього робоча програма навчальної дисципліни “Актуальні проблеми сучасного перекладознавства” передбачає висвітлення теоретичних узагальнень, положень та перспектив розвитку таких галузей перекладознавства як теорія письмового перекладу науково-технічних, суспільно-політичних та публіцистичних текстів, теорія усного послідовного перекладу та теорія синхронного перекладу.

Навчальна дисципліна “Актуальні проблеми сучасного перекладознавства” складається з двох рівноправних і взаємопов’язаних частин – теоретичної і практичної, кожна з яких має власну мету.

Мета першої складової зазначеної навчальної дисципліни полягає в ознайомленні студентів з теоретичними основами і проблемами письмового перекладу НТТ, СПТ та публіцистики, усних послідовного та синхронного перекладів, а також у висвітленні системи термінів і понять, що їх використовують в теорії зазначених видів перекладу і в перекладацькій практиці.

Мета другої – в залученні студентів до усвідомленої аналітичної та практичної роботи в зазначених галузях перекладознавства та перекладу.

Для досягнення мети навчальної дисципліни “Актуальні проблеми сучасного перекладознавства” в процесі її викладання необхідно вирішити такі завдання:

  • висвітлити комплекс наук, з яких складається перекладознавство;
  • навчити студентів чіткому розумінню проблем і правильному використанню термінів і понять теорії письмового перекладу НТТ, СПТ та публіцистики, усних послідовного та синхронного перекладів;
  • навчити студентів застосовувати правила транскодування НТТ, СПТ та публіцистики на практиці: в процесі перекладу текстів, запропонованих викладачем та обраних самостійно.

В результаті вивчення курсу студент повинен

знати: правила та особливості транскодування різних видів нехудожнього тексту;

вміти: застосовувати правила та особливості транскодування різних видів нехудожнього тексту під час перекладацького процесу; користуватися спеціальною літературою, необхідною для поповнення знань у галузі перекладознавства та навичок у галузі перекладу.

Рекомендована література

  1. Коваленко А. Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. Київ, “Фірма “ІНКОС”, 2002. 320 с.
  2. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу: Навчальний посібник Посібник. Київ: Юніверс, 2002. 280 с.
  3. Кияк Т. Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця: Нова Книга, 2006. 592 с.
  4. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. Підручник. Вінниця: Нова Книга, 2008. 512 с.
  5. Основи перекладознавства: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2008. 310 с.
  6. Ребрій О. В. Основи перекладацького скоропису. Навчальний посібник. Вінниця: Нова книга, 2006. 152 с.
  7. Крупнов В. Н. Курс перевода. Москва: Международные отношения, 1979. 230 с.
  8. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. Москва, 1986. 236 с.
  9. Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода. Москва: МЛ, 1996. 208 с.
  10. Научно-технический перевод. Москва: Наука, 1987. 139 с.
  11. Татаринов В. А. Методология научного перевода: к основам теории конвертации. Москва: Московский лицей, 1983. 384 с.
  12. Федоров А. В. Введение в теорию перевода. Москва: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1953. 334 с.

Базова література:

  1. Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. Київ: Смолоскип, 2009. 342 с.
  2. Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика. Санкт-Петербург: Союз, 2001. 288 с.
  3. Вейзе А. А., Чиркова Н. В. Реферирование технических текстов. Минск, 1983.
  4. Вопросы теории и практики перевода научно-технической литературы. Пенза: Дом НТП, 1991.
  5. Лексические проблемы научно-технического перевода. Москва: Всесоюзный центр переводов, 1986. 77 с.
  6. Мирам Г. Профессия: переводчик. Киев, 2000.
  7. Редактирование отдельных видов литературы. Москва, 1973.
  8. Чернов Г.В. Теория и практика синхронного перевода. Москва, 1978.
  9. Ширяев А.Ф. Синхронный перевод. Деятельность синхронного переводчика и методы преподавания синхронного перевода. Москва, 1978.

Допоміжна література:

  1. Зорівчак Р. Перекладачі для України ХХІ сторіччя // Записки Перекладацької майстерні. Т. 1. Львів, 2001.
  2. Гайдук В. П. “Тихий перевод” в кино // Тетради переводчика. 1976. Вып. 15.
  3. Заргарян Г. Искусство перевода фильмов // Мастерство перевода. Москва, 1979.
  4. Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь. Москва: Флинта: Наука, 2003. 320с.
  5. Васева И. Стилистика на превода. София: Наука и изкуство, 1989. 327 с.
  6. Tezaurus terminologii traslatorycznej. Warszawa: Wyd-wo Naukowe PWN, 1998. 505 s.